Меню сайту
Час життя сайту
МОН
ПедПреса
Ванкевич Надія Володимирівна, психолог
 
 

 

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ

Сучасні дослідники встановили, що у школі дитина проводить 70% свого активного життя протягом 12 років, але доведено, що лише 20-40% негативних впливів на психічне здоров’я дитини має психологічний клімат родини, ставлення до дитини у сім’ї . Зрозуміло, що у кожній сім’ї існують свої традиції, принципи, норми та правила. Але, мабуть, немає сім’ї , в якій батьки не хотіли б бачити свою дитину доброю, щирою, доброзичливою, справедливою. Не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна було б, не змінюючи, «застосувати» до своєї дитини. Індивідуальне ставлення до дітей - це невід’ємне право кожного з батьків. Проте деякі рекомендації не будуть зайвими.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИХОВАННЯ

1. Виявляйте свою любов до  дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любите її завжди , за будь-яких обставин. Але слідкуйте за тим, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність, встановіть чіткі межі дозволеного і завжди  неухильно дотримуйтеся встановлених заборон і дозволів.

2. Повірте у неповторність та оригінальність вашої дитини, у те, що вона може бути чиєюсь копією, зокрема вашою. Тому не варто вимагати від дитини повторення ваших досягнень, наслідування ваших здібностей і талантів. Дайте право своїй дитині прожити власне життя і досягти своїх результатів, своєї мети.

3.  Приймайте дитину такою, якою вона є, зі всіма своїми видами та чеснотами. Підкреслюйте її сильні сторони, але її вчинки оцінюйте об’єктивно. Оцінюйте не саму дитину,  а тільки її вчинок. Частіше хваліть дитину за її досягнення, порівнюйте їх з попередніми досягненнями.

4. Дайте  вашій дитині більше самостійності, не забирайте  у неї право на помилку, адже, виправляючи свої помилки, дитина вчиться. Краще порадьте їй, як вчинити правильно, і обов’язково аргументуйте свої думки, розкрийте дитині наслідки її майбутнього вчинку і потім надайте право вибору.

5. Ніколи не погрожуйте дитині, просто розкажіть їй, що ви змушені будете зробити в тому разі, якщо вона обере небажаний для неї і для оточення спосіб поведінки. Завжди дотримуйтесь цього рішення, якщо вже ви його прийняли. Каяття дитини прийміть з радістю, з полегшенням, але покарання не варто відміняти, адже вчинок вже зроблено, і покарання теж буде заслуженим. Покажіть і розкажіть дитині, як важко вам тепер це робити, і радійте разом з дитиною з того, що більше вам ніколи не доведеться її карати, бо вона зрозуміла свою неправоту.

6. Дотримуйтесь єдності вимог у сім’ї, інакше дитина навчиться пристосовуватись і обманювати.

7. Ніколи не з’ясовуйте  стосунків у присутності дитини. Виникнення дитячих неврозів має тісний зв'язок із негативною дією сварок між батьками у присутності дітей. Не маніпулюйте дитиною у власних інтересах, особливо коли вона бачить і чує.

8. Чітко встановіть права та обов’язки дитини у сім’ї ( відповідно до її віку та можливостей ), покажіть їй, що вона рівноправний член родини і також має право брати участь у сімейній раді.

9. Не соромтесь визнати перед дитиною свою помилку чи неправоту, попросити у неї вибачення. Покажіть їй, що ідеальних людей не існує і ви  теж можете помилятися.

10. У спілкуванні уникайте наказових форм дієслів.

11. У конфліктній ситуації уникайте  «ти – висловлювань», замінюючи їх «Я – висловлюваннями»:

Ти завжди кричиш на мене ! - Я  дуже хочу, щоб на мене не  кричали, бо я тоді погано розумію, чого від мене вимагають.

Ти знову розкидав іграшки! – Я так втомилась на роботі, невже мені доведеться ще  й іграшки складати ?Здається, це твій обов’язок.

Ти не любиш мене !  - Я знаю, що ти мене любиш, просто зараз трохи сердишся на мене, давай вибачимо один одному і помиримося.

Ти знову погано їси ! – Невже я зовсім не вмію готувати ? Як шкода, що моя їжа несмачна...

12. Уникайте абстрактних висловів, що не описують  конкретної ситуації:

- Скільки разів тобі казали ! 

-  Ти знову …

-   Коли ж ти навчишся ?

-   Ти все робиш не так !

 13. Ніколи не займайтесь цілеспрямованим словесним вихованням. Краще покажіть дитині гідний приклад. Адже дитина на підсвідомому рівні засвоює і копіює ваші  правила  поведінки  та  моральні  норми. 

14. Демонструйте оптимізм. Виражайте впевненість у хорошому результаті, у можливостях дитини – цим ви укріпляєте віру дитини в себе, сприяєте її позитивному ставленню до світу і оточення, зміцнюючи її психічне здоров’я. 

ЯК ЗБЕРЕГТИ ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ ШКОЛЯРА?

  • Дитина, повернувшись зі школи, повинна деякий час полежати і відпочити, розслабившись.
  • Після обіду дуже корисно зробити невелику прогулянку.
  • Дитині не слід годинами сидіти за підручниками. Через кожні 35-40 хвилин робити 15-хвилинні перерви.
  • Сон- найкращий засіб відновлення енергії.  Діти віком 10-15 років повинні спати 8-9 годин на добу.

ПРАВИЛА ВИМОГЛИВОСТІ

  • Вимогливість не повинна бути тиранією відносно дитини. Вимогливість має бути розумною та доброзичливою.
  • Вимогливість не повинна поступатись забаганкам і не повинна потурати.
  • Вимогливість повинна мати не тільки характер, але й душу. Щира вимогливість не кричить: вона стримана та посильна для дитини.
  • Вимогливість не повинна бути безглуздою.
  • Вимогливість має бути зрозумілою.
  • Вимогливість може бути виражена в ігровій формі.
  • Батьки повинні бути послідовно терплячими у висуванні вимог.
  • Вимогливість не повинна супроводжуватися дріб’язковою опікою.
  • Вимогливість до власних дітей припускає вимогливість до себе.
  • Вимогливість не повинна чергуватися з потуранням.

 

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ ГАРМОНІЙНЕ НАВЧАННЯ ДИТИНИ?

  • Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи.
  • Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляйте з дитиною про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про її однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.
  • Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми.
  • Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці.
  • Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.
  • Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організовують для батьків.
  • Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.
  • Установіть разом із дитиною час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок.
  • Допоможіть дитині відчути інтерс до того, що викладають у школі.
  • З’ясуйте,що саме цікавить вашу дитину, а потім установіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання,отримані у школі, у домашній діяльності.
  • Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПІД ЧАС ЛІТНІХ КАНІКУЛ.

         Разом з літом настануть довгоочікувані для всіх дітей літні канікули. У цей час безтурботні діти віддають весь свій вільний час прогулянкам, купанню та іншим дитячим заняттям.

         При цьому мало хто з батьків замислюється про те, що три місяці - це досить тривалий термін щоб забути про школу. Тому для того, щоб ваша дитина дійсно плідно провела літо, необхідно поєднати відпочинок, заняття і підготовку до нового шкільного року, який повірте, настане також непомітно, як і літні канікули.

       Для того, щоб дитина не провела всі три місяці літніх канікул біля телевізора чи комп'ютера, необхідно її чим-небудь зайняти. Причому зайняти потрібно чимось таким, щоб батьки, відпустка яких набагато менше шкільної, могли при цьому повноцінно працювати, і не турбуватися про те, чим в дану хвилину зайнято неприкаяне чадо.

       То як же допомогти дитині не розгубити, а примножити знання, отримані за рік? Для початку необхідно визначитися з планами...

КАНІКУЛИ В ТАБОРІ

       Багато батьків з дитячих років відправляють своїх нащадків у табір. Там вони і набігаються, і настрибаються і в морі накупаються. Чим не відпочинок? Однак табір потрібно вибирати з розумом. Тут дуже важливо, щоб крім турпоходів і страшилок біля багаття дітей займали і розумовим відпочинком.

        Благо зараз вибір таборів величезний - є такі, де діти вивчають іноземні мови, є такі, де проходять майстер-класи з гри на музичних інструментах або з навчання акторській майстерності. Є дитячі табори, в яких дітлахів вчать керувати своїм бізнесом і навіть країною. Є спортивні табори та табори з математичним, літературним або біологічним напрямком.

        При цьому пам'ятайте, що обирати, як провести канікули в таборі, потрібно виходячи із здібностей та побажань дитини. Якщо їй подобається вивчати якийсь предмет у школі або вона робить успіхи в будь-якому виді спорту, знайти відповідний табір не складе труднощів.

 

ПОЇЗДКА ДО МОРЯ

         Цей вид відпочинку досить популярний серед всього населення. Багато сімей влітку вирушають до моря, щоб поправити здоров'я і відпочити від турбот.

         Школярам навряд чи підходить пасивний пляжний відпочинок. Якщо Ви замислюєтеся про те, як провести канікули, то не варто планувати їх так, щоб малюк весь час нудьгував на пляжі або в готелі.

         Продумайте, які екскурсії будуть цікаві вам і вашим дітям, які місця їм буде цікаво побачити, і як вони будуть розважатися вечорами.

В село до бабусі...

 

         Ще один поширений варіант літнього відпочинку - відпочинок на дачі або в селі. У цьому випадку іноді важко буває уявити, як провести канікули з користю в глушині, де, крім лісу, поля та річки нічого немає.

         Однак і тут є вихід. Потрібно змусити школяра копатися в городі або доглядати за домашніми тваринами. Це привчить його до відповідальності і уважності, що теж необхідно у навчанні.

         Заодно можна організувати цікаві заняття - будівництво шпаківень на зиму, установку флюгера або похід в ліс. На природі теж може бути цікаво, якщо ви подбаєте про те, щоб дитина була зайнята чимось ще, крім безцільного гуляння уздовж будинку.

        Як бачите, існує маса способів захопити дитину навчанням і розвитком інтелектуальних здібностей. Головне тут не пускати все на самоплив і тоді, ваш малюк не тільки виросте за літо, але й стане розумнішим.

 

 

ЗАХИСТИ СВОЮ ДИТИНУ!

У наш неспокійний час, коли батьки нескінченно зайняті, багато дітей вимушено деякий час проводити вдома наодинці. Чому і як потрібно навчити дитину, аби душа за неї не боліла, аби не здригатися від кожного телефонного дзвінка в очікуванні чого-небудь жахливого? Як організувати навчання, аби дитина спокійно залишалася вдома, не жахаючись кожного дзвінка та впевнено діючи в будь-яких ситуаціях?

Дітей потрібно виховувати так, щоб навчити їх розпізнавати ризик і небезпеки. Необґрунтовані заходи безпеки можуть негативно вплинути на дітей і зробити їх боязкими, невпевненими, нездібними долати навіть невеликі труднощі.

У формі гри, час від часу, дуже зручно і ефективно ставити їй універсальне питання: «Що ти робитимеш, якщо…» Наприклад: «Що ти робитимеш, якщо хтось підійде до вхідних дверей і попросить тебе впустити його, аби подзвонити?» Або: «Що ти робитимеш, якщо хтось постукає в двері і попросить відкрити її, представившись міліціонером?»

Коли ви вчите дитину, ви даєте їй знання не лише про те, як поводитися в конкретній ситуації найближчим часом, але й прищеплюєте імунітет на все життя. Отже, яким основним моментам потрібно приділити увагу при проведенні навчання?

По-перше, батьки повинні стати прикладом для дитини і самі дотримуватися правил безпеки. Якщо вони відкриватимуть двері, не запитуючи «Хто там?» і не дивлячись у вічко, дитина робитиме так само.

По-друге, діти повинні знати телефони, за якими вони можуть миттєво попросити про допомогу. Перелік визначається батьками. Наприклад: телефони батьків, всіх інших значимих родичів, перевірених сусідів, знайомих, а також короткі номери телефонів екстрених служб. Напишіть номери телефонів на аркуші паперу біля стаціонарного телефонного апарату, або біля вхідних дверей. Напроти номерів напишіть потрібні імена або наклейте фотографії. Наприклад, 101 – фотографія або малюнок пожежної машини.

У наш час найчастіше діти користуються мобільним телефоном, а коштів на рахунку може бути недостатньо. Тому необхідно пояснити дитині, що номери міліції і швидкої допомоги набираються безкоштовно з будь-якого телефону, як з мобільного, так і стаціонарного (міського)! Це важливо.

Залишаючи дитину одну, перевірте, чи не може вона чимось поранитися, залиште ввімкнутим світло, закрийте вікна.

 Коли ви йдете з дому, нехай дитина сама закриє за вами двері. У цій дії закладений глибокий сенс. Якщо батьки самі закривають двері ключами зовні, а потім відкривають, дитині не потрібно відкривати двері і робити який-небудь вибір. Все роблять батьки. Якщо ж дитина закрила двері на засувку, вона повинна знати всі ці правила. До всього іншого, це підвищує її безпеку у декілька разів. Адже ключі батьки можуть втратити, у них їх можуть вкрасти і так далі. У цих випадках лише засувка може врятувати квартиру від пограбування, а дитину – від можливого викрадання. Ланцюжок – це не завжди добре, оскільки його можуть легко перекусити спеціальними кусачками. Тому найкращий вибір – потужна, легко переміщувана засувка на міцних дверях.

Напишіть для дитини перелік тих людей, яких вона може пустити. Ці люди потрапляють в категорію «знайомі». Дитина може відкривати двері лише знайомим людям, і ніколи – незнайомцям, навіть якщо вони представляються працівником ЖЕКу або міліції. Якщо прийшла людина, що представилася листоношею, який приніс телеграму – хай прочитає через двері. Потрібний розпис? Батьки пізніше розпишуться.

Слід розглянути декілька основних правил поведінки у найпоширеніших ситуаціях.

Якщо незнайомець стверджує, що з квартири ллється вода і заливає сусіда знизу, потрібно терміново подзвонити батькам, і вони приймуть рішення. Найкраще в цьому випадку – мати добрі відношення з ким-небудь з сусідів по будинку. Тоді дитина може зателефонувати цій людині і попросити перевірити, що відбувається у сусідів знизу. Звичайно, такі стосунки потрібно встановлювати заздалегідь і всіляко їх підтримувати.

Якщо несподівано прийшли в гості знайомі хлопчики або дівчатка, дитині не слід їх впускати. Про такі зустрічі потрібно домовлятися заздалегідь; при цьому вдома обов’язково мають бути батьки.

Якщо людина через двері просить про допомогу, відчиняти також не можна. Але можна допомогти. Наприклад, якщо говорять, що людині погано, що потрібний телефон, дитина може попросити продиктувати номер, за яким потрібно зателефонувати і викликати лікаря або «швидку допомогу». Якщо просять терміново ліки, які є в будинку, можна скинути їх на вулицю у вікно, але двері навіть в цьому випадку не відчиняти.

Якщо хтось стукає в двері і говорить, що в під’їзді пожежа і що потрібно терміново покинути квартиру, дитина повинна діяти відповідно до рекомендацій, даних їй батьками. Наприклад, подзвонити знайомим сусідам, батькам на роботу або діяти самостійно. Якщо у вічко видно, як сусіди сходять вниз по сходах, а пожежники стукають в квартири, можливо, пожежа справжня. Діяти потрібно за ситуацією.

Якщо починають ламати двері, необхідно терміново викликати міліцію. Дитина, маючи перед очима вказаний вище аркуш з номерами телефону, набере потрібний номер, прочитає свою адресу і дасть орієнтири, як швидше доїхати.

Коли батьки планують залишати дитину одну, потрібно подумати про зміцнення дверей, підбір надійних замків, аби зловмисник, подібно до вовка з казки про трьох поросят, не зруйнував всю конструкцію одним ударом.

Якщо батьки вважають, що дитина вже досить доросла, можна навчити її користуватися простими засобами самооборони і тримати такі засоби (наприклад, важкі предмети, перцеві балончики або прості аерозолі) у відомому дитині місці. Але не завжди є можливість влаштувати таку схованку, тоді після виклику міліції дитині краще вийти на балкон або відкрити вікно і голосно кричати: «Пожежа!» В цьому випадку велика вірогідність того, що зловмисники вирішать втекти.

Батьки, яких хвилює безпека власної дитини і які прагнуть виховати її обережною, але впевненою в собі, здатною приймати рішення, знайдуть час на навчання. І кожного разу, повертаючись додому, будуть на свій стук в двері з гордістю чути впевнений дитячий голос: «Хто там?».

 Заклавши основу безпеки зараз, ви зможете і через десятки років відчувати опору і захист в особі вашої живої, здорової і розсудливої дитини.

 

     

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЩОДО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ'Ї

        Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.

          З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді "Творча обдарованість".

Мета програми - створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми.

 

       Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

 

Розрізняють обдарованість:

• соціальну - лідерську; 

• художню - музичну, образотворчу, сценічну; 

• психомоторну - спортивні здібності;

• інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших); 

• академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами; 

• творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй). 

        Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.

       Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.

         Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей.

        Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання.

Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному.

     Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань.

       Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь.

Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.

      Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [1, 233]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості.

     Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості.

          Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність.

        Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина.

         Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового.

         Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки.

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей:

 

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.

2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

 

 

 

Поради батькам, які виховують обдаровану дитину

 

           Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини.

       Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем.

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися.

        Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною. 

 
Годинник
Tag Cloud
Календар
«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0